Мої маленькі відкриття
Речі, пов’язані з моїми новими вміннями.
Звичайні речі — незвичайні історії.
Квиток із першої вистави. Іграшка-мандрівниця. Твій перший малюнок. Обери 3–5 особистих предметів і поєднай їх у власну виставку.
Придумай тему, обери речі, розмісти їх удома й поділися загальним фото та описами. Презентація не потрібна; відео — лише за бажанням.
Закінчи речення: «Моя виставка розповідає про…» Тема допоможе поєднати всі предмети. «Мої речі» — широко, а «Речі, з якими я вчуся малювати» — уже конкретний задум.
Речі, пов’язані з моїми новими вміннями.
Невеликі предмети, що нагадують про мої мандрівки.
Мої речі, пов’язані з театром.
Схожі речі з різними історіями.
Предмети з однієї важливої для мене події.
Це підказки для натхнення. Можеш вигадати зовсім іншу тему й використати речі, які вже маєш.
Назва має зацікавити й підказати тему. Наприклад: «Сліди першого успіху», «Кишеня мандрівника», «Коли олівець оживає». Додай вступ із 2–4 речень: що ти хочеш показати відвідувачеві?
Важливі твій погляд і пояснення вибору. Дорогі, старовинні чи рідкісні речі не потрібні.
Запитай кожен: «Як ти допомагаєш розповісти мою історію?» Якщо зв’язок важко пояснити, спробуй інший експонат або точнішу тему. Підійдуть малюнки, зошити, іграшки, вироби, речі для хобі й невеликі сувеніри.
Дай кожному предмету назву. Розкажи, як він з’явився або як ти ним користуєшся, чому він пов’язаний із темою та навіщо його зберігати.
Не знаєш точної дати чи походження? Так і напиши. Казкову біографію познач словами «вигадана історія».
Використай полицю або частину столу. Обери порядок: від найдавнішого спогаду до найновішого, за етапами роботи чи від загадки до відповіді. Предмети не мають закривати один одного.
Постав поруч паперові номери 1–3, 1–4 або 1–5. Друкувати картки не потрібно — їх можна написати від руки чи відразу в нашій формі.
На знімку мають бути помітні всі експонати та їхні номери. Перевір світло й різкість. Окремі фото предметів крупним планом — за бажанням, до п’яти.
Не потрібно показувати обличчя, всю кімнату чи особисті документи. Дорослий може допомогти зі зніманням і завантаженням; задум і вибір речей залишаються твоїми.
Бери власні безпечні речі або предмети з дозволу їхнього власника. Крихкі, важкі чи цінні речі можна представити фотографією. Не потрібно нічого розбирати або пошкоджувати заради показу.
Це авторський навчальний приклад. Не потрібно його повторювати: використай як підказку для власного задуму.
«На цій виставці — три речі з мого місця для малювання. Вони показують шлях від першого задуму до завершеної роботи та нагадують, що помилки теж допомагають учитися».
У ньому я роблю маленькі начерки, перш ніж почати великий малюнок. На одному аркуші іноді з’являються кілька різних варіантів.
Зв’язок: Зошит показує, як народжується задум.
Чому зберегти: Щоб бачити, як змінюються мої ідеї, та повертатися до ще не використаних.
Він став коротким, тому що я часто малюю ним воду й небо.
Зв’язок: Це один із моїх робочих інструментів; за його виглядом видно сліди використання.
Чому зберегти: Він нагадує, скільки малюнків уже допоміг створити.
Спочатку я хотів / хотіла намалювати сонячний день, але змінився настрій — і на малюнку пішов дощ.
Зв’язок: Це результат роботи, який відрізняється від першого задуму.
Чому зберегти: Щоб пам’ятати, що під час творчості можна змінювати рішення.
Предмети стоять у порядку: задум → інструмент → готова робота. Запитання відвідувачам: «Чи може незапланована зміна зробити роботу цікавішою?»
Запиши відеопрезентацію на 30–90 секунд: назви виставку, покажи предмети та розкажи про одну найцікавішу знахідку. Можна знімати тільки експонати й говорити за кадром. Монтаж і музика не потрібні. Відео необов’язкове.
Обери глибину дослідження, заповни картки й додай загальне фото. Номери у формі мають відповідати номерам на знімку.
Вік — орієнтир. Кураторський виклик можна обрати незалежно від віку.
Твій погляд перетворює речі
на історію, яку хочеться зберегти.